Чому, доле, полинами
Путь наш застеляєш?
Неньки плачуть за синами –
Ти ж благословляєш…
Україно, нене сива,
Як ніхто, багата,
Чому ж, рідна, твому сину,
Тісно стало в хаті?
Снують доньки по Європах –
Долю спокушають –
Мами ж землю слізьми кроплять,
Поки й світ лишають.
Чому ж, нене, своїх діток
Стільки розгубила,
Чом в утробі злих та підлих
Ти не задавила?
Чом катів своїх голубиш –
Владу їм вручаєш,
Тих, котрі тебе не люблять,
Як слід, величаєш?
Вітри гнуть тебе зі сходу,
Як ту тополину,
Не твого то пір’я роду –
Не дарма орлине.
Україно, землі твОї –
Манять чуже горло.
Стоїть руба: смерть чи воля
Із народом гордим.
Збирай сили, Україно,
Край війні покласти,
Своїй мові, солов’їній,
Не дозволь пропасти.
Скликай діточок до купи:
Гуртом ліпше бити.
Гідності ніхто не купить!
Досить ся ганьбити.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850525
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2019
автор: Ганна Верес