Вірш про тих людей, що повернулися
додому з війни на Донбасі.
Знову постріли, чи здалося?
(Грім розноситься неспіша)
Тіло з тишею не зрослося,
На склі боса стоїть душа.
В місті ріднім все стало прісно.
Як було, уже так не буде,
У байдужості вже затісно.
Я хрещена вогнем заблуда.
В снах щоночі біжу в окопи
Де бійці всі - живі мішені.
В них осколки летять потоком,
Рвуться міни, таки скажені.
В Лету канула вся, колишня
(Білим цвітом була весняним).
Я тепер – переспіла вишня
На гіллі України - мами.
Прісно у цьому випадку - не цікаво.
Лета (забуття) – по древньогрецькій
міфології одна з п’яти річок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850459
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2019
автор: Олеся Лісова