[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WQmODuLKDHU[/youtube]
Посіявсь дощ, немов крізь сито,
Дрібний, холодний. Ну й нехай!
Зриває вітер лист сердито,
А в хаті тепло - справжній рай...
Що заспокоїть так зуміло,
Можливо, в настрій грав скрипаль?
В душі відразу проясніло,
Нудьга помчала кудись вдаль.
І виростали ніби крила,
Думки снувалися у тон,
Нову сторінку гра відкрила,
Де звуки й настрій в унісон.
Зачарували, все забула,
Що рветься в скло он вітролом,
Всі негаразди обминула,
Що осінь пізня за вікном...
Буває ж так!
---------------------------
Натисніть на картинку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2019
автор: Н-А-Д-І-Я