Ти кинула гроші і мовчки пішла…
Стою за дверима сам…
Не хочеться думати, хто сирота,
А хто це із нас його пан.
У чомусь одному я дуже міцний,
В дещо іншому трохи заслаб,
Через те я для тебе як двір прохідний,
Не соромлюся – просто твій раб.
Не хвилюють мене всі вітри твоїх змін
І красивий паркан – мій пейзаж,
Без різниці мені із якої з сторін
Знов чекати на твій абордаж.
Я давно дарував тобі волю небес,
Обирай все що хочеш сама!
І сама вибирай, де з тобою, де без
Я буду зникати з ума…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850110
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.10.2019
автор: Щєпкін Сергій