Коли біда постукає у дім,
Прийде розлука, розпач чи тривога,
Відомий вихід - ось ікони з Ним,
І погляд ми звертаємо до Бога.
Нема нікого ближчого тоді,
А сумніви зникають неодмінно,
Ми віримо, старі чи молоді,
І молимося, ставши на коліна.
Та є, як завжди, инша сторона -
З'являється настирлива спокуса.
Пручаємося стійко, втім вона
Руйнує віру швидше землетрусу.
І що цікаво: виживуть шмати
Чи встоїть віри тріснутий фундамент,
То ми самі, як злючені кати,
Ті залишки потопчемо ногами.
Невдовзі їх і снігом замете,
Бо віра швидко з пам'яті зникає,
Коли навмисно віримо у те,
Що Бога в світі може і немає.
Отак і живемо, туди-сюди:
Від аверсу до реверсу - півоберт,
В багаття - із морозної води,
А час невпинно справу свою робить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850008
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2019
автор: Ярослав К.