І темних стегон опівнічний сад
Ягоди-губи і долоні-чо́вни
Я принц напевно напівкровний
Закоханий у дикий виноград
Я - шовкопряд
Я шовк пряду для Даній
Я біля тебе дим лише і чад
А ти моя кохана і осанна
Перепустка у вічний листопад
Мій маєстат
Моє брехливе царство
Усе віддав би я за дотик рук
Перевелось у Данії лицарство
Від нього залишився куций звук
Я – зорепад а ти одвічне небо
Я – конокрад а ти – лошиця юна
Я кожен день тікаю пріч від себе
Щоб потім повернутися у дюни
В твої пустелі і твої оази
В твої намази і твою молитву
Та замість того щоби жити разом
Ми знову починаємо ловитву
На гроші почесті на владу і престол
Де хтось кацап а хтось тупий хохол
Усе як в сні усі як сніг
Усі безмовні і дурні
Уся країна у вогні
Царі вгорі а плебс на дні
Жартує блазень невпопад
Ти кайф ти опівнічний сад
Я – принц ти - дикий виноград
Але нема шляху назад
Зустрінемось по той бік грат
Моя кохана
Моя солодка осіянна
Як добре те що я тобі не брат
Як добре те що я тобі як муж
На цьому клапті навіжених суш
Є тільки ти а решта лиш фасад
Ім*я твоє - це мармелад
Під язиком у світу
Ти опівнічний дикий сад
А я для тебе квітень
Химерний зоряний парад
Квиток у літо
Бо хто ми є ? Клинок і квіти
Ми дві стихії дві орбіти
Дві сутності одного й того ж
А більш не треба нам нічого
Ні рівного ані кривого
Ні темного ані блідого
Лиш одне одного… і Бога
І трохи сонця у дорогу
І трохи ніжності у сни
І так з весни і до весни
Від пристрасті і до знемоги
Від перемоги до війни
*Маєстат - велич.
**Осанна- слава.
***Намаз - молитовний обряд у мусульман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850000
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2019
автор: Той,що воює з вітряками