Тут вічна осінь відблисками листя
Тривожить царство літніх сновидінь,
Плете вона рубінове намисто.
І рік глибоких неосяжна синь
Вселяє в пам'ять образи імлисті,
Що канули з роками, наче тінь,
У темряві ці спогади зористі
Згасають в лабіринтах мерехтінь.
Куди я так пришвидшено крокую?!
Між тіней загубився... Зупинись!..
На лінії рядка думки римую
По струнах арфи. Музо, веселись!
Це наша осінь! Ні я не сумую…
В жовтаві шати ямби одяглись…
Осінь. Естетика розпаду і час споглядання багряного листя кленів момідзі. Момідзі – не просто назва виду рослин, а камертон настрою пори року. Японська осінь приходить як нагадування старих мелодій, і ми їх уважно слухаємо.
© Володимир Верста
Дата написання: 24.06.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849890
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 30.09.2019
автор: Володимир Верста