Дід Петро, як і завжди, був на фестивалі,
Там, маститі співаки зранку виступали,
Думав довго дід Петро, потім випив чарку,
Зараз, я як заспіваю, буде всім вам жарко.
Випив чарку, випив другу,потім випив третю,
Після третьоі почав він співать фальцетом.
Як заскиглить наш Петро, наче його ріжуть,
Позбігалось все село, кинули й обідать.
А Петро співа,... пищить,...та так дзвінко-дзвінко,
Тут до нього підійшла жінка, італійка,
І з акцентом до Петра вона так сказала:
-Ви талант,..я, показать..вас Мілан...Ла Скала.
Як почула його баба, ледве не зомліла,
Якщо тільки показать,..скільки ж того діла?
Показать і поласкать,.. і іхать до Мілану!?
Чи ти дочко з дуба впала, чи ти дочко п"яна?
До онучки каже баба:"Відведи Світланко,
Іх за скирту,хай ласкає, хоч всю ніч, ..до ранку".
Отакі у нас концерти у селі бувають,
В нас таланти є, та тільки іх баби вбивають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849660
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2019
автор: Амадей