У сeрцi…

 У  серці,  несу  я  тобі
останню  краплину  любові.
Соромлюсь,  але  зовсім  життя
свого  не  шкодую.
Бажаю  нестримно,
мрій  кипучих  тобі  посилаю,
море  сліз  в  очах  мерехтить,
спокою  не  знає.
Не  можу  йти  по-життю  сміючись,
я  ніби  повна  чаша,
згодна  кращим  поділитись.
Остання  любові  осінь  минає,
як  той  Данко  тобі  серце
віддати    своє  бажаю.
Ти  не  держи  мене  про  запас,
час  не  щадить  нас.
У  вічних  сумнівах  нам  не  прожити,
треба  у  любові  та  спокою  жити.
Любов  -  подарунок  Небес,
приходить  завжди  невчасно,
до  когось  дуже  рано,
а  комусь  пізно,
у  серці  селиться  хазяйкою
не  питається,  та  й  добре  собі  почувається,
пір'я  її  підіймається.
Ніяковію,  як  дитина,вона  зненацька  мене  охопила.
Осіння  казка  любові  дожени.
Підморгують  тобі  лукаві  вії,
у  зелені  очей  купають
надією  мрії.





Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2019
автор: Svitlana_Belyakova