Лови цей ритм, відчуй її на смак,
Не схожа геть на інші, виняткова,
Без неї ти ніхто і звуть ніяк,
Бо в кожного своя з колиски мова.
Бринить сльозою, жартами дзвенить,
Твоя з дитинства, наче рідна мати,
Беззбройна зброя, через плин століть
Готова нас і далі захищати.
Забороняли, гнали в табори,
Щоб не було знаходили причини.
Ти нею просто щодня говори,
Бо говорити нею вже є ВЧИНОК.
Мов річка ллється, перлами блищить,
Скарбів в ній стільки, що і не злічити.
Карбує мова в пам'ять кожну мить,
Щоб зберігти її та відродити.
Читай, співай, розповідай казки,
Пиши листи, освідчуйся в коханні.
Чи жити далі їй, чи навпаки...
Лише до нас болюче запитання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849603
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.09.2019
автор: Марина Панфьорова