Сходи…Поверхи…Драбини

сходи...епохи
Поверхи...століття
Драбини...віки
Поміж  ними.посеред  нас,аби  як,аби  так,
Ми;  своі,чужі,інші,невідомі,колишні,теперішні,майбутні...
важкими  думками  супротивними  днями,чорнильними
ночами  по  сходинках,до  верхів"я  по  щаблинах,
поверхи  над  поверхами  кістками  вглиб.
Печери,паралелі,аксіоми,теореми  кудись  зірками,десь.
Дельфіни,кити  дном  океанів  і  нам    туди  б...
ДНК  задрімали  гаптованими  слідами  галактик,
шляхом  зоряного  молока.
Корінням  вглиб  ядра.гіллям  до  сонця,листвою  до  вітру,
плодом  до  сходу.
   Епохи...сходи  закамянілих  нас
   Століття...замшілі  цвіллю  стіни  висоток
   Віки...зламані  кістякові  щаблини  недосжних  вершин,
межують,пересікаються,скиглять,завивають  вітрами
між  тріщин  скель,між  пальці  замуфікованих  незнаних  
колишніх  і  байдужих  нинішніх.
Хіба,що  нам  до  того?Найголовніше  мерзене  теперішнє,
а  що  на  потім,не  наш  гомін?...
   Гольфстримом,та  ні,ні...Силою  цунамі,нейронами  недосяжного
в  мізках  S  O  S!!!  сльозами  пересохших  рік,
морями  утопленими  в  нікуда  плаче    навзрид  земля  .
Прахом  засихають  пеньки  прадавньоі  мудрості  прапращурів
вирубаного  нами  лісу,вогняними  язиками  в  попіл,
не  виміряне  досі,що  тримає  стовбами  ще  нас.
Проваллям  осипається  брехня  з  викачаних  судин  землі.
Херасимою,Чорнобилем  навзрид,навіщо?...
Вижухло  тлінно,видимим  і  не  видимим  застиляє  простір  вдиху
і  прозорість  дій  до  межі.Скилетами  ліси,мутацією  живе  решта.
Пагорбами,горами  завітряні  пісками  глечики  мальованих  богами  мрій.
Сольовими  стовбами,розвіяним  попілем  зачерствілими  пластами  надій,
править  невидимий  цезій,плутоній  привласнений  недолугами  людьми
собі  навіки  смерть.
             Сходами...тіні,тіні,мрак
             Поверхами...протяги,пустота,німота
             Драбинами...душі,душі,душіі  
самозречені  обдаровані,вбиті  неупокоєні,
божевільні,нездарі  і  творчі,озброєні  і  безсилі,  виє  тишею  
забутий    стук  їх  сердець.
               Сходи,сходи,сходи  в  кудись...
               Поверхи,поверхи  десь...
               Драбини,драбини  ввись...
Здаро,не  визначено  бездаро  придумано  людьми.Нам,собі,
до  нас,між  них  глибиною  ріллі  епох,століть,віків  і  після  нас  руїнами
 до  пришестя  іх.
27.09.19р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849599
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2019
автор: Плискас Нина