Невеликі осінні дощі й похолодання...
Вересень увірвався хмарами зпозарання.
Вчора ще було літнім сонячне світло,
Сьогодні - уже осіннє, таке поникле.
Осінь кладе на все ауру, свої фільтри́.
Входять у літо байдужі північні вітри.
Світло ще досить яскраве, та тіні все глибші.
Щось особливе є у вересневім затишші…
Ночі тепер розпливаються ширшими плямами.
Дерева стають яскравішими, полум’яними.
У полум’ї цім вигорають останні тони -
Стане все згарищем сірим аж до весни.
Та поки-що теплий заглушений літа двигун.
Ще до кінця не втихає якийсь літній шум.
Світло ще досить яскраве. Та тіні все глибші…
Літо стає потихеньку минулим, колишнім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849575
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2019
автор: Avsian