[youtube]https://youtu.be/QKX_if0hWp4[/youtube]
Йду в туман, а що за ним не знаю
Сховав мабуть, бурштинову осінь
Подих свіжий, п`янить відчуваю
Небо сіре, загубилась просинь…
Тайну тримав, попереду, що там
Чого я жду? Та мрію все ж несу
Хоч час й летить, як скакуни літа
Їх пригорну… І в осінь понесу
Нехай прийме, мене таку, як є
Вона руда, а я з сивиною
Не боюсь, вже як з відерця дощ л`є
Тепло в душі, не буду сумною
Тож поруч ти, йдемо разом в осінь
В сизий туман, лиш за руку візьми
Наші серця відданості просять
Тоді й дощі, всі видержимо ми.
20.09.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2019
автор: Ніна Незламна