Друзям мого дитинства

Подруги  дитинства  за  вами  скучаю,
Так  згадую  часто,  зустрітись  бажаю.
Життя  в  різні  сторони  порозкидало
І  кожному  долю  свою  написало.

Тетянка  у  Рівному  жити  зосталась,
Світланка  в  прибалтику  помандрувала.
Хтось  в  Львів,  хтось  в  Італію,  хтось  в  Миколаїв,
А  я  вас  усіх  так  зібрати  бажаю.

Приходите  в  сни  ви  до  мене  щоночі,
А  може  ті  сни  все  ж    для  мене  пророчі?
Літа  пролетіли,  літа  промайнули,
Вас  згадую  часто,  про  вас  не  забула...

Щасливе  дитинство  і  ми  були  разом,
Хоч  не́посидючі  були  з  вами  часом.
То  "  хованки"  грали,  а  то  "  вибивного",
То  пупсикам  разом  всі  шили  обнови.

Була  в  нас  екскурсія  до  "нафтобази",
Раділи  шмати́нкам  зі  "складу"  всі  разом.
Смачним  було  сало  і  хліба  шматочок,
Було  виховання,  чекав  дит  -  садочок.

Коліна  збивали  і  плакали  часом,
Та  то  не  біда,  бо  були  усі  разом.
У  літній  період  ми  бавились  в  школу,
Так  весело  й  гамірно  було  довкола.

Нераз  різні  "капості"  ми  витворяли,
Закопані  клади  із  вами  шукали.
Ми  рвали  горох  на  "колгоспному"  полі.
Розписані  нам  вже  були  тоді  долі.

Баюри  ми  міряли  дуже  глибокі,
По  ним  ми  робили  кроки  широкі.
Були  усі  в  бруді,  та  дуже  щасливі,
Дощі  нас  мочили,  мочили  і  зливи...

До  школи  ходили  неначе  на  свято,
І  там  у  нас  друзів  було  так  багато.
Перерви  шкільні  ми  тако  ж  не  забудем,
І  черги  в  їдальню,  там  бу́ло  так  людно...

Своїх  вчителів  так  усі  поважали,
Вони  нас  усмішкою  всіх  зустрічали.
Тяжкі  теореми  доводили  сміло,
На  хімії  ставили  дослід  не  вміло.

І  часто  від  цього  сміялись  у  класі,
Тоді  невезло  лиш  тому  бідолазі,
Що  дослід  хімічний,  узяв  "запартачив,"
Та  вчитель  був  добрий,  йому  все  пробачив...

Лишились  позаду  і  школа  і  вузи,
Назавжди  зосталися  з  вами  ми  друзі.
Так  хочеться  знати,  як  вам  всім  живеться,
І  може  читаючи  вірш,  хтось  озветься.

Ми  стали  батьками  у  нас  уже  діти
А  доля  розкидала  нас  всіх  по  світу.
У  кожного  сім'ї,  проблеми,  робота,
І  може  не  в  всіх  вихідний  є  субота...

Роки  все  минали,  роки  все  летіли,
Онукам  ми  з  вами  тепер  вже  раділи,
Лиш  пам'ять  вертає  в  часи  ті  минулі
І  ви  мої  друзі,  я  вас  не  забула!



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849429
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.09.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)