Вже осінь стукає і у моє вікно,
Дощами десь, десь маревом ледь сивим…
Дитинства й юності позаду полотно,
І зрілості стезя важка й красива.
Красу я цю в долонях понесу
Життям своїм, що так повільно плине,
Змахну солону із очей росу
І щастя питиму із присмаком калини.
Абетку знов вивчатиму життя,
Де крім поезій, є й буденна проза,
Боятимусь утрапить в небуття
Розквітлою душею у морози.
14.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849153
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Ганна Верес