Біля річки, край дороги,
Верба коси полоскала.
Задивлялась на пороги,
Де вода стрімко тікала.
Вода чиста, як те серце,
Що в коханні потерпає.
А кохання - душі скерцо,
У вогні горить, палає.
Вогонь гріє дні осінні,
Теплом тіло обіймає.
Почуття живі й нетлінні
В осінь стрічки заплітає.
Кольорові барви ясні,
Як те сонце, як листочок.
В літі бабинім прекрасні,
В сріблі скронь єднань місточок.
23.09.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849148
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Валентина Ланевич