Вечорове побачення.

Надвечір'я...  Знов  спливає  днина:
В  роботі,  справах  у  турботах.  Не  одна
Година,  мить  чи  то  хвилина,  -
Вони  вже  випиті  сповна,  до  дна.

Вже  оксамит  вечірній,  а  зіроньки  срібні
Шикуються  із  місяцем  у  ряд.
Зніми  одежину,  що  носиш  в  будні,
Вберися  у  звабливий  свій  наряд.

Хтось  тихо,  ніжно  відчиняє  двері...
Коханий  Вечір  вже  зайшов  до  вас.
Залиш  тривогу,  смуток,  жалі,  нерви
Звабливцю-вечору  віддай  свій  вільний  час.

Прийшов  він  на  побачення  з  тобою:
Обняти,  пригорнути  від  душі.
Розкрий  всі  карти  лиш  йому  одному,
Щоб  він  забрав  печаль,  дилеми  всі.

Ти  посвяти  його  в  свої  проблеми.
Віддай  усе,  що  може  лиш  узять.
І  щастя  більшого  тоді  й  не  треба,
Коли  залишиться  з  тобою  благодать.

Чаклунка-нічка  стелить  покривало.
В  душі,  на  серці  -  спокій  і  тепло...
Бо  завтра  прийде  День,  як  не  бувало,
А  місяць  й  зорі  дивляться  в  вікно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849029
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2019
автор: Галина Лябук