Знаєш, ця осінь трошки тепліша.
Тепліша! Від наших відносин.
Ми губимо рідних,
Носимо зморшки на скронях
Як і слід всім дорослим.
Прикро, що натяк пунктиром -
Це вирок згірклим надіям.
Знаєш, ця осінь трошки тепліша.
Тепліша! Твоєї усмішки.
Її світанки не знають болю,
Тривоги покидають розмови
І сни чомусь кольорові,
Хоч не пізнали твоєї любові.
Знаєш, ця осінь трошки тепліша.
Тепліша! Твого погляду,
Що жив у тягучих спогадах
І врешті серед літер віджив!
Тепер вітер взмозі
Зірвати зі стін все полохливе
І хворобливе.
Знаєш, ця осінь трошки тепліша.
Тепліша! Твоїх долонь.
Вони тримали ніжно й залізно.
Поясни, чи так само тієї весни
Обіймали іншу-ліпшу вони?!
І постріл луна луною доносить досі
Твій поспіх і мій досвід.
Знаєш, ця осінь трошки тепліша.Чуєш, тепліша!
Навіть, коли за вікном править
Мінус за градусом Цельсія.
Вислизає депресія строф минулого вересня.
Вірші серце бентежать не більше нежиті,
А крапки розтавлено, де належить.
Пам'ятай, поспіх пронисить біль
Від торішніх прозрінь...усім:
Тобі.
Мені.
Їй!
Осінь-прозрінь повторить умови карої змови:
Знову і знову ті усмішки, погляди,
ПроклЯті долоні у пам'яті
Де ми?
"Ми" з набитим лобом
Десь зім'яті у фотоальбомі.
P.s.:Знаєш, в цю осінь ти мене не впізнаєш. Зовсім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848882
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2019
автор: Таня Дробот