На полотні свого життя
Малюю я шедевр старанно
І б"ється в серці відчуття
Що це для мене притаманно.
Яскраві фарби обираю
Та пензли вищого гатунку
В передчутті я завмираю
Передбачаючи красу малюнку.
Майстерність я відточую щодня
В думках, словах, фантазіях та мріях
І так не хочу, щоб була мазня
На полотні життевому у діях.
Коли обдумуючи вчинки
Міняю колір своїх фраз
Не хочу малювать сльозинки
Ціною болі та образ.
Життя своє на полотні малюю
Зусилля прикладаю та мету
Підгрунтям для картини обираю
Свідомість, чесність, вірність, доброту.
Тепло стосунків, як веселка сяє
Емоція грайлива, як струмок
Тут хмара сонечко не затуляє
І дивні розсипи зірок.
Тут день і ніч, зима і літо
Весна і осінь хороводять
Тут грають та сміються діти
Тут сенс життя усі знаходять.
Залишу я шедевр у спадок
Своїм онукам для наснаги
Життя творить, такий завдаток
Для прикладу та рівноваги.
Так просто взяти полотно
Та дні свої відобразити
Воно, життя, на жаль одне
Яскраво є бажання жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848818
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2019
автор: Валентина Гришко