пильнуйте час, його туга голосінь
струною на світанку забринить.
все йде скоріш, уже дивись і осінь
тихенько з неба згортує блакить.
пильнуй його розгорток нескінчений,
його ніхто не може зрозуміть,
ні часовщик, ні навіть хтось учений,
не зна, що гнітить осінню блакить.
а час іде, хай ходики й мовчать.
він все біжить навперегін із сонцем.
лиш місяць зоряну відтінює печать,
як ніч вже гостею заходить у віконце.
та що їй скажеш, чим повеселиш,
коли і сам тим часом вже калічений,
тому й мовчиш, мовчить в кутку і миш,
а не мовчить коханням хтось відмічений.
ось перед ними час знімає шляпу,
лиш з ними він поділиться майбутнім,
і не тому, що він такий розтяпа,
чи враження отримав незабутні.
час поважає ту коротку мить,
що спалахне між двох так одночасно,
що й не важливо, хто гнітив блакить -
вона для них ніколи вже не згасне!
30.08.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848788
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2019
автор: Микола Серпень