Я не ловив сьогодні ґав,
Новенький віршик написав.
Я це зробив, бо Я — Митець!
Цілую милий папірець.
Сидів і тішився, мов слон
І не відчув, що підлий сон
Напав на мене, як дракон,
Й узяв мене у свій полон.
І ось вже поміж кораблів
Пливу на човнику зі слів
У тихих водах дивних рим,
Неначе творчий пілігрим.
Пливу без компаса і карт,
Вперед мене жене азарт:
Шукаю тихих берегів
Уваги вдячних читачів.
Легенький дує вітерець,
Літає в небі жеребець,
Блаженна тиша навкруги,
Немає горя і біди.
І голос внутрішній мовчить,
Що вже песець до мене мчить,
Бо критик злий не їв, не спав,
У морі айсберг будував
Зі слів колючих крижаних,
Знущань безжальних, дуже злих.
І ось мій човничок тріщить,
Вода на дні уже хлющить,
А від бортів летять скалки —
Мої всі авторські гріхи.
Вгорі густий клубиться дим —
Це слід від дієслівних рим.
А тут відклеївся русизм,
За ним — невдалий афоризм.
У нищівній цій метушні
Що ж залишається мені?
Піти на дно й лежати там
З клеймом на лобі "графоман",
А потім вмерти як поет.
Оце так долі пірует...
В страху прокинувся і встав,
На друзки віршик розірвав,
А потім думав і гадав
І знов новенький написав,
І вам на сайті виставляв,
І рим із дієслів напхав —
На це табу нахабно чхав.
[i]P.S. Герой цього вірша — видумана персона.
Усі збіги із реальними особами або подіями є випадковими.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848765
Рубрика:
дата надходження 19.09.2019
автор: