Поетична подорож уві сні

Я  не  ловив  сьогодні  ґав,
Новенький  віршик  написав.
Я  це  зробив,  бо  Я    —  Митець!
Цілую  милий  папірець.
Сидів  і  тішився,  мов  слон
І  не  відчув,  що  підлий  сон
Напав  на  мене,  як  дракон,
Й  узяв  мене  у  свій  полон.
І  ось  вже  поміж  кораблів
Пливу  на  човнику  зі  слів
У  тихих  водах  дивних  рим,
Неначе  творчий  пілігрим.
Пливу  без  компаса  і  карт,
Вперед  мене  жене  азарт:
Шукаю  тихих  берегів
Уваги  вдячних  читачів.
Легенький  дує  вітерець,
Літає  в  небі  жеребець,
Блаженна  тиша  навкруги,
Немає  горя  і  біди.
І  голос  внутрішній  мовчить,
Що  вже  песець  до  мене  мчить,
Бо  критик  злий  не  їв,  не  спав,
У  морі  айсберг  будував
Зі  слів  колючих  крижаних,
Знущань  безжальних,  дуже  злих.
І  ось  мій  човничок  тріщить,
Вода  на  дні  уже  хлющить,
А  від  бортів  летять  скалки  —
Мої  всі  авторські  гріхи.
Вгорі  густий  клубиться  дим  —
Це  слід  від  дієслівних  рим.
А  тут  відклеївся  русизм,
За  ним  —  невдалий  афоризм.
У  нищівній  цій  метушні
Що  ж  залишається  мені?
Піти  на  дно  й  лежати  там
З  клеймом  на  лобі  "графоман",
А  потім  вмерти  як  поет.
Оце  так  долі  пірует...
В  страху  прокинувся  і  встав,
На  друзки  віршик  розірвав,
А  потім  думав  і  гадав
І  знов  новенький  написав,
І  вам  на  сайті  виставляв,
І  рим  із  дієслів  напхав  —
На  це  табу  нахабно  чхав.

[i]P.S.  Герой  цього  вірша  —  видумана  персона.  
Усі  збіги  із  реальними  особами  або  подіями  є  випадковими.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848765
Рубрика:
дата надходження 19.09.2019
автор: