Я одужую

Я  одужую.
Може,  повільно  і  трохи  непевними  кроками.
Тільки  в  сутінках  літа  все  більше  живого  в  мені.
Бути  мужньою
І  твердою,  не  ставши  при  цьому  жорстокою,
Щоб  відкрити  назовні  все  те,  що  було  в  глибині.

Я  одужую.
Так  неприкрашено  гірко  спаплюжене
Те,  що,  як  скарб,  закладалось  від  Нього  в  мені.
І  напружено
Пошуком  томиться  серце  в  шляхах  запилюжених,
Бо  було  і  на  Небі,  було  вже  й  на  самому  дні.

Я  одужаю  -
Це,  безсумнівно,  в  мені  неминуче  вже
Закарбовано  з  першого  погляду  в  неба  блакить.
Бути  дружньою,
Залишивши  старе,  світом  знуджене.
Я  одужую  там,  де  наразі  нестерпно  болить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848640
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2019
автор: Таня Кириленко