ТАК СВІТЛО…

І  злетів  журавель...  ввись,  розправивши  крила.
Ой,  багата  ж  земля  своя  й  дуже  красива.
Став  кружлять  журавель  над  гніздечком,  круг  хати.
Не  хотілось  йому  ще  свій  край  залишати.

Пильнували  за  ним  заворожено  діти.
Легкий  смуток  гойднув  під  віконечком  квіти.  
Заблищала  сльоза  в  шибках  рідної  хати.
Нехай  легкий  політ...  Будуть  всі  тут  чекати.

Ось  діброва,  і  гай...  сонцем  лист  загорівся.
Край  дороги  кленок  золотий  заяснівся.
І  калиновий  кущ  в  ґрона  пишні  прибрався.
У  далекі  краї  лиш  журавлик  зібрався.

Вже  кружляв  журавель  тут  над  озером  синім.
Тепле  літо  йому  все  ж  добавило  сили.
Цей  політ  будуть  в  снах  бачить  верби  крислаті,  
і  калина,  і  клен,  і  гніздечко  на  хаті.

-  Повертайся,  малий!  -  журавля  кличуть  діти.
Принеси  нам  весну.  Будем  разом  радіти.
І  махнув  їм  крилом  наш  журавлик  привітно.
Хоч  журлива  пора,  та  на  серці  так  світло...
 



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848635
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2019
автор: Надія Башинська