Напевно, Мойри сплели долю,
Не дуже гладкі в ній нитки,
Та все ж люблю життя, люблю я волю,
В мереживо вплету собі квітки.
Нехай ті вузли не лякають,
Із квітів собі зроблю візерунок,
По - своєму усі цей світ сприймають,
Та не поплутаю "спасіння" й "трунок".
А візерунок буде!Слава Богу!
Із різних квітів, як саме життя.
У осені ще й золота здобуду,
Тож, золотитиметься майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848631
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2019
автор: Haluna2