І загнали ми свою любов у кут,
Глухий.
Ти мене чуєш, а я тебе - ні.
Ну, що за дні?
Ще й холодом зане́сло.
А! Це, щоб почуття наше
Воскресло.
Чи то любов та осіння сумна,
Чи то нашим серцям
Відпочити пора?
І заглиблююсь в своє "я".
О! Що ти там робиш, осінь?
Осінній сум. Час призадум.
А любов від нас не втече.
Схиляю я голову тобі на плече.
Для чого нам це?
Для чого осінь дається нам?
Це час збирати те, що сіяв
І знов засівати на новий врожай.
Боже! Світла, сили й терпіння нам дай.
Дай! І дає.
Дає нам ту, що своїм різдвом
Розжене наш сум і звільнить
Від тяжких дум.
О! Марія.
Це вона Сину Божому дає життя.
І з"явиться через неї світло,
Щоб не ходили ми у темряві гріха.
Маріє! Ми готуємось до твого різдва,
Щоб збагнути зміст життя,
У якому два "Т" і одне "Я",
Ти, Маріє, твій син і моє "я".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848612
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2019
автор: яся