Самотність живе у натовпі.
А іноді – в нас самих.
Ми надто багато тратимо
на мертвих, а не живих.
І надто уперто віримо
теоріям і словам.
Стаємо взаємозвірами,
не здатними на дива.
І стільки усього хочемо
від світу, проте самі
дорогу до дому Отчого
згубили в нічній пітьмі.
І доки життя триватиме
шукатимемо вогонь,
який нас додому зватиме
в обійми святі Його.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848509
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2019
автор: Сонячна Принцеса