Обходять в комбінезонах, як астронавти машини,
Не той чуючи впевнений стукіт сильного двигуна,
Ласкаючи яскравий, чистий колір, ніби живі вони,
Останній раз перевіряють тугі пневматичні шини.
Поволі повзуть всі, ведуть їх справжні мужчини,
Щоб стати на старті, звуки завмирають крикуна.
Готові витиснути з автомустангів всеньке до дна.
Не перемогти не має жоден із гонщиків причини.
Шалено, дико, нестримно рвуть престижну гонку,
Ревуть мотори авт гучно на карколомних віражах,
Сходять набік невдахи в полум'ї геть з поєдинку.
Гонки видиво справляє на глядачів страхами жах,
Коли життя та смерть мають взаємно межу тонку,
Надій згорілих скажено терпко сумом зносить дах.
(Сонет)
9 грудня 2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848489
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 17.09.2019
автор: Володимир Кепич