Хто я?

Ніхто  не  знає,  хто  я  до  кінця,
Хоч  бачать  мої  бажання  та  смаки,
І  чим  не  прикувати  до  стільця,
І  що  саме  не  дається  у  знаки.

Коли  сумую  тяжко,  то  можу  посміхатись
У  гавань  безвісті  очей,
А  коли  геть  кепсько  (  вдало  й  тупо  заховатись
Подалі  від  усіх  людей.

Мов  загадка,  яку  не  розгадати.
Знаєте  мене,  так  чи  ні?
І  що  я  цьому  світу  можу  дати?
І  чи  повірить  він  мені?

Є,  як  і  в  кожного,  свої  проблеми  –
Частки  труться  у  душі  моїй.
Та  лиш  розлогі  та  цікаві  теми
Я  розповім  дружності  твоїй.

Я  стримана  і  водночас  емоційна,
Відкрита  і  в  той  же  час  така,  сама  в  собі,
Десь  незграбна  та  слабка,  а  десь  граційна,
Не  зкричу  майже  нічого  зайвого  тобі.

Із  пером  я  обережна,  та  відверта.
Слова!  Намагаюся  красу  сплести;
Десь  м'яка  й  поступлива,  а  десь  уперта.
Знаю  те,  що  іншим  прагну  донести.

І  знаю,  кого  так  сильно  я  люблю,
І  хочу  стати  кращою,
Чому,  навіщо,  для  чого  щось  роблю.
Не  можу  буть  інакшою.

І  сама  не  знаю,  хто,  яка  і  на  що  я  здатна,
Бо  найскладніший  цей  зважений  до  себе  шлях.
Чиясь  тінь  мені  приємна,  а  чиясь  –  неприйнятна.
І  ніхто  в  мене  не  заб'є  «загострений  цвях».

                                                                                                                                                                                                                                                                               24.06.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848432
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.09.2019
автор: Оля Тимошенко