Простою не бува жіноча доля,
Та найскладніша, кажуть, в матерів:
Саме вони, це говорю свідомо,
Є другий після Бога оберіг.
Є матері нещасні і щасливі,
На жаль, таким влаштовано цей світ:
Одних добра накриє тепла хвиля,
А інші – для біди, немов магніт.
Вони чомусь обділені любов’ю
І з боку чоловіка, і дітей,
Людьми забуті і Великим Богом,
І горя череда до них іде.
Є матері щасливі і нещасні,
І це уже залежить не від них:
Щасливі, де здорові діти, вдячні,
Нещасні ті, у кого лиш сини,
Що не жаліють материнські плечі.
Невдячні діти – для сім’ї біда:
Для матерів день – бути біля печі,
А ніч, щоби у подушку ридать.
О доле материнська, слізьми вмита,
Чи коли-небудь висохнуть вони?
Гвалтує біль тебе, як оковита,
Дитину губить. Горем оповита,
Хоч і нема твоєї в тім вини.
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848341
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2019
автор: Ганна Верес