Люблю свій край і це не є прості слова.
люблю коли по вулиці стрибає дітвора.
І чути крик дитячій і лунає сміх,
тому й люблю,що чути це в селі-ну скрізь.
Моє село далеко розташоване у горах,
де полонини і біжить вода камінних порогах.
Тому коли дитячій сміх по вулиці лунає,
моє село живе й цвіте а ще й майбутнє має.
Хоч день хоч ніч- влюбій порі,
моє село леліє і тоне у красі.
Хоч це село і хтось подумає не те-
повірти ви мені,кажу я від душі це все.
Щоб не було в майбутньому села,
добробут оселився в ньому і краса.
Я хочу внукам розказати про село,
яке тепер яке,ще буде і яким воно було.
Моє село бо тут родився і тут мої батьки,
домівка то святе-навчали так мене вони.
Куди б не мандрував я за своє життя,
веде додому як путівник мене душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848333
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2019
автор: Бабич