Народився я на світ,
То я добре пам'ятаю.
Вилізаю із темряви
Від сонця очі закриваю.
А тут дівчата підходять
Стали мене зачіпати.
Заміж вони видно хочуть
Та геть прогнала їх мати.
Взяла мене оповила,
В ліжко поклала спати,
А сама тишком- нишком
Пішла в ліс гриби збирати.
Лежу під периною,
Чую, що вже впріваю.
Їсти так дуже хочу,
Що лікті уже кусаю.
То ж не стерпів тої муки
І мусів з ліжка вставати.
Та й пішов у ліс густий
Там маму свою шукати.
Ходжу по темному лісі,
Туди, сюди заглядаю.
Побачив я там барліг,
Вуйка за вухо витягаю.
Настрашився ведмедище,
Зуб на зуб не попадає.
-Скажи мені клишоногий
Де тут жінка гриби збирає?
-Та ось тут не далеченько,
Із страху мені белькоче
Та очима по боках водить,
Втекти бестія мабуть хоче.
Знайшов я там свою маму
Та й давай її сварити:
- Чого голодного лишила.
Дай молока з цицьки пити.
Посміхнулась до мене мама
Сорочину розщепнула
Притулила ніжно до грудей
Ласкою ніжною обгорнула.
Пробудився я зі сну,
Сонні очі протираю.
От і присниться маячня,
Сам до себе промовляю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848302
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2019
автор: dashavsky