Шістдесят - не Осінь, а Зима.
Сніг на скронях, а в очах туман.
У душі панує Заметіль,
А по тілу вештається біль.
Я хотіла б трішечки тепла.
В Літо Хуга стежку замела,
Закувала в кригу цілий світ.
Не вернути молодості цвіт.
Я благаю:"Зимонько, стривай,
Не морозь мене. Не поспішай.
Дай, прошу, осіннього тепла,
Щоб душа зігрілась, ожила."
"В шістдесят,- промовила Зима,-
Ти сумуєш, нудишся дарма.
Розтопи любов"ю серця лід -
Засіяє барвами весь світ."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848084
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Leskiv