Я блукав як пустельний міраж чи химерний сновида,
На вузьких перехрестях стежин підіймаючи пил,
У наївних надіях зненацька у небі вхопити
Чи фортуну за хвіст, чи попутного вітру до крил.
Я намріяв тебе і не знаю коли між юрбою
Зрозумів, що ми ділимо світло міських ліхтарів
Лиш на двох… Бо я завжди десь поруч з тобою
У снігах замерзав і під сонцем палючим горів,
Щоб якось-то чуття поривалися вп’ястись у лоно,
Мимоволі кортіло шептати любов долілиць,
Злитись ніжністю вуст і ділити до самого скону
Розманіжений сум і заплакану радість зіниць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848019
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.09.2019
автор: k_sydorchuk