ОСІННЯ ГРА

       
Ти  хапаєш  міцненько  за  руку,
Як  мала  вередлива  дитина,
Повна  соку  та  спілого  фрукту,
Лиш  волосся  сріблить  павутина,
Та  я  далі  втікаю  по  бруку

Все  до  нього  –    під  липу  розкішну,
Під  цілунки  рясні  промінців,
Під  сонату  пташину  потішну
Та  засмагу  на  тілі,  лиці  –  
Всю  любов,  із  дитинства  ще,  ніжну

Не  тобі,  златокоса  красуне,
Не  для  тебе  закоханих  пісня,
Не  тобою  перебрані  струни,
Хоч  прекрасна  ти  рання,  чи  пізня,  –  
Досі  літо  нашіптують  руни.

Нам  з  тобою,  подруженько,  тісно

             11  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2019
автор: палома