Не залишай мені своїх речей,
все до дрібничок забери, благаю,
а ще – слова, та погляд тих очей
вид котрих порятунку я не маю...
Обіцянки, цілунки, мрії, сни,
весь дріб’язок із дотиків тактильних,
всі спогади: з весни та до весни,
благаю – забери! Не маю сили
позбутись їх. Не залишай мені
свій сміх, журбу, всі спомини, надії...
Листи, бо не спалю їх у вогні,
сльози́, що по щоці скотилась з вії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2019
автор: Леонид Жмурко