Пригадалось, як була молодою...
коли в саду наливали цвіт вишні.
Як кружляли лебеді над рікою
і несли, для нас щастя...квіт розкішний.
Із тих пір, багато весен минуло...
красуня вишня схилилась додолу.
І я ,той прекрасний час не забула
як соловей щебетав вів розмову.
Слухали ,ніжні пісні про кохання
до півночі стояли під зорепадом.
Всміхавсь, місяць посилав вітання
і зорі, на щастя сіяв до саду.
Я, виривалась, із обіймів твоїх...
нам ночі ,було мало для любові.
Спалахували, зорі до ніг моїх ...
квітнули , троянди миті казкові.
Все у тумані, за блакиттю голубою...
пролетіло, літо птахом в далину .
За вікном, осінь розлила дощ луною
спогад, нагадує-першу любов мою.
Випадкові ,зустрічі і стрічання...
втікаємо, від щастя самі від себе.
Відпускаємо, любов у вигнання...
і шукаємо, тихий рай у небі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847945
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2019
автор: Чайківчанка