Страх

Наступає  найгірший  ворог,
Він  у  кожному  русі  і  жесті,
Він  народжує  в  розумі  морок,
Він  лишає  незайманих  честі.
Він  підступно  ступає  на  землю
І  отруює  стопами  воду,
Я  його  не  люблю,  неприємний,
Він  руйнує  собою  природу,
Його  нам  з  молоком  підливають,
Що  зростає  у  грудях  людини,
Нас  з  ним  разом  тендітно  плекають  ,
Поки  ми  ще  у  тілі  дитини.
Нам  говорять,  що  ми  не  найкращі
І,  що  гірші  сьогодні  за  когось,  
Кажуть,  є  в  світі  душі  пропащі,
Кажуть,  щоб  побоялися  Бога.
Нас  руйнують,  коли  ми  ростемо,
Кажуть,  глянь  як  он  хтось  там  сміється,
Кажуть,  завтра,  ще  мить,  зацвітемо,
А  життя  ж  навіжено  несеться.
Хто  сказав  тобі,  мила  людино,
Що  ти  маєш  робити  сьогодні?
Щоб  не  бути  собою,  єдина,
Й  не  сягнути  думками  безодні?
Нині  вірить  нікому  не  можна,
Бо  чекає  на  помислим  крах,
Гріх  не  знати  ту  правду  безбожну,
Що  найгірший  наш  ворог  –  це  страх.

22.06.19
2-09

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847929
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2019
автор: Марта Миколаївна