ЧАС

Нашій  дійсності  хвилинки
Сум  несуть  і  здобуття,
Час,  чом  тягнеш  без  зупинки
Човен  нашого  життя.
Вже  давно  пройшли  дитинство,
Юність,  молодість  пройшли,
Було  вже  і  материнство,
Внуки,  правнуки  пішли.
Слухай  Час,  зроби  зупинку,
Так,  приємна  сталість,  
Дай  нам  трохи  відпочинку
В  бухті  «Гідна  старість».
Нам  чарівні  ще  світанки,
В  світ  відкриті  двері,
Нам  смачні  іще  сніданки
І  з  вином  вечері.
І  коли  приємна  є  вість,
І  любові  почуття.
Час  мовчить…  і  тягне  в  безвість
Човен  нашого  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847895
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Виктор Ситниченко