ТВОЯ УСМІШКА

Ти  все  ж  така  в  душі  наївна  мов  дитина,
Хоча  життєвий  досвід  й  світиться  в  очах,
Незмінна  усмішка  м`яка,  сором’язлива
З  тобою  все  життя  з  дитинства,  на  вустах.

Ніщо  не  вплинуло  за  ці  роки  на  тебе,
Хоч  й  різав  серце  біль,  не  раз,  тупим  ножем,
Ти  піднімаючись  з  колін  уже  не  вперше,
Всміхалась,  навіть,  якщо  сльози  йшли  дощем.

Всміхалась  сонцю,  хмарам,  небу…І  тим  людям,
Із  чиїх  вуст  слова  лунали:  «не  свята»…
Ось,  тільки  кисню  було  треба  більше  грудям,
Щоб  ожила  в  усмішці,  вкотре,  доброта.

Повітря  треба  було  більше  аби  серце,
Тебе  не  зрадило,  проціджуючи  кров
І  знов  очистило  понівечену  душу
Від  зла  та  заздрості,  наклепів  і  обмов.

Вуста  святі  твої  і  усмішка  блаженна,
Ніщо  на  світі  не  затьмарить  сяйво  їх,
Бо  світло  й  чари  ці  даровані  із  неба,
Щасливий  той,  хто  доторкнутись  до  них  зміг!

Хто  міг  напитися  цілющої  водиці,
З  джерел  усміхнених  і  янгольських  цих  губ…
Хай  заздрять  далі  тобі  діви  білолиці,
Й  лунає  десь  там  за  плечима  реплік  звук.

Ти  твердо  йди  вперед  і  усміхайся  людям,
Люби,  цінуй  життя  і  завжди  будь  така,
Безмежно-сонячна  і  не  по  віку  мудра,
Аж  поки  з  часом  не  зів`януть  ці  вуста.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2019
автор: Ярослав Ланьо