Стежина вдаль…. вздовж барвінкове листя,
Лежить печаль, як росяне намисто,
Не виграє, ні сріблом, ані златом,
Травичка сонна вкрилась оксамитом.
І плине запах… легко над землею,
Холодний подих й свіжість несе осінь,
Туман, біленький,приліг на алею,
Земну красу, мов відділив і просинь.
В обійми вітер, з ніжністю в спокусі,
Узяв мене, рано вийшла на ґанок,
Лишивши слід, вкотре в моїм волоссі,
Зустріла я, полум`яний світанок.
08.09.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2019
автор: Ніна Незламна