Позолотила осінь мами скроні ,
А досвід вдалий вкинула в долоні ,
І щем в душі на згадку залишила ,
Хоч ненька цього зовсім не просила
Залишила вербу , що біля хати ,
Щоб милувалассь нею рідна мати ,
Сліди і речі, що лишили діти ,
Хоч малу радість та словечка втіхи
Усе в долоні мамині вмістилось ,
Чи може неньці все лише приснилось ?
Реальність й сон - це іноді буває ,
Коли самітність душу накриває .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847819
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик