Ще поки…

Чаїнка  в  оці  гіркла  і  сльозила.
Обходили  запеклі  жартуни.
Ще  тимчасово  складені  вітрила.
Ще  поки  даль  в  обіймах  сивини.

Зажевріє  рожевим  оксамитом
Далекий  і  незнаний  горизонт.
Красуня  осінь,  вінчана  із  літом,
Кленовий  одягне  собі  кулон.

І  випружняться  клини  і  лекала,
Мов  напнута,  неторкана  струна.
Такою  я  себе  іще  не  знала,
Хоча  ми  в  дзеркалі  стрічаємся  щодня.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847817
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Оксана Дністран