Давай, удвох за мріями в погоню:
В Париж, в Мілан – та хоч на край землі!
Поки образа спить на підвіконні
Поки курличуть в небі журавлі
Куди сховатись? Вибрики осінні
Надміру швидко юні крадуть дні
Кокетка ніч малює наші тіні
Жовтогарячим пензлем по вікні
Усе пливе, ти поруч й так далеко,
Без тебе я по справжньому не жив
Закоханих лякає небезпека
Прожити без очікування див
Нашвидкуруч училися кохати
Цнотлива пристрасть в зародку бліда
Мов ціла вічність дві хвилини втрати,
Ми бранці часу – та не втім біда…
Давай, удвох махнем навколо світу
Упав Париж, Мілан у ніг твоїх
Не раз зривали заборони квітку
Та хто осудить нас за цей огріх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847812
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Тарас Слобода