Везе мене потяг

Везе  мене  потяг  далеко,  далеко
У  теплі  краї  де  зимують  лелеки.
Туди,  де  моря  розмовляють  піною,
Туди  де  квітують  сади  дивиною.

За  вікнами  станції,  ліс  і  долини,
Летять,  пролітають  природи  картини.
До  тебе  коханий  доба  наближає,
Душа  в  своїх  мріях  куплети  складає...

У  серці  моєму  чекання,  чекання,
Думки  найдорожчі  й  моє  хвилювання.
І  ось  у  віконці  перон  показався,
Той  бажаний  час  до  нас  двох  наближався.

Я  вийшла  із  потягу,  чуть  не  зомліла,
До  тебе  коханий  на  крилах  летіла.
Цілунки,  обійми,  троянди  червоні,
Щасливі  обоє  стоїм  на  пероні...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847727
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)