погляд зі скла

послизнувся  на  погляді  власному

із  брудного  розбитого  скла_

давлять  пасіки  вікнами  згаслими,

прямокутними  хитрими  гаслами,

ніч  до  кореня  глузд  пропекла_

>

осідає  токсична  зола_

наркотична  снодія  вібрацій_

ця  реальність  –  набір  аплікацій,

щільність  шурхотів  /  шепотів  /  криків,

шеблезубих  /  прудких  /  звіроликих

божих  пасинків  гожих  до  зла_

>

перехожий,  що  вовком  зі  скла...

...жертва  стину  обірваних  ліній

й  генератора  скривлених  рим_

>

куди  далі  твій  шлях,  пілігрим_

йти  по  колу,  чи  все  ж  по  спіралі_

вгору  /  ниць,  до  провалля  діри

розірвавши  гештальт  на  деталі

розливаєш  з  пустого  в  порожнє,

носиш  воду  ілюзій  у  ситах,

камінь  пхнеш  на  вешину  аби

покотився  він  вкотре  в  долину

по  щетині  густій  лободи_

>

послизнувся  на  погляді  власному,

чи  спіткнувся  об  власний  кістяк_

набряк  хмари  /  лінивий  вітряк,

монотонні  серцеві  удари,

псів  голодних  заочні  почвари,

тридцять  срібних  на  стертий  мідяк_

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847700
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.09.2019
автор: Ки Ба 1