Золото, просинь усміхнена осінь
щедро дарує усім навкруги.
Зніяковіло пробачення просить:
Щодо птахів, котрі в теплі краї
Змушені знов відлітати наразі,
Саме туди, де нема холодів.
Можна позаздрити їх рівновазі.
Сумно, ще й досі вчувається спів!
Настрої змішані: холод та спека.
Інколи змінять потреби душі!
Втратити людяність є небезпека.
Треба позбавитись від метушні,
Може зарадять у цьому вірші?!!!
09.09.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119090908948
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847686
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2019
автор: Вікторія Лимар