Отой вишневий білий квіт
Впаде на батьківський поріг ,
Зачепить душу , як колись
І підійметься вітром ввись
А слід залишить назавжди
І дощ не змиє ті сліди ,
В життя , укладений той квіт
Тих найдорожчих серцю літ
Пройдуть літа , збіжить життя
Вклонюсь тобі , моя земля ,
А очі бачать той поріг ,
Хоч вже пройшло немало літ .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик