ДИВЛЮСЬ У ДЗЕРКАЛО

ДИВЛЮСЬ  У  ДЗЕРКАЛО
Дивлюсь,у  дзеркало  ,як  у  воду...
Я  бачу,відображення  літньої  жінки.
Зодягнулась  ,у  колір  неба  моду
Пише,книгу  життя  ...нову  сторінку.
Прийшла,незнайомка  розбудила,  від  сну
Попросилась,у  мій  дім  ,в  моє  життя.
Дивлюсь,у  її  очі...десь  ,я  бачила  таку?...
На  обличчі,зморшки...в  косах,сивина.
Я  ,її  питаю:Хто  ,ти  така?...і  звідки?..
Скажи,як  тебе  звати?...і  яке  твоє  ім'я?...
За  вікном,  дощ...ти  промокла  до  нитки.
Скажи,хто  ранив  душу?...Чому  сумна?...
Придивляюсь,до  неї  знайоме  лице
Схожа  ,до  мене...як  дві  краплі  води.
А  швидкоплинний  час,за  водою  пливе
Іде,з  літа  у  осінь...  за  крок,  до  зими.
Усміхнулась,з  очей  скотилась  сльоза
У  спогадах  ,повела  у  юну  весну.
З  опавшого  листя  ,віночок  сплела
З  клену,тополі  і  верби  у  красу.
Красива  ,вродлива  ,самотня  одна...
Іде,по-світу  ...як  сирота  у  скорботі
Її  вітри,гнуть  додолу....доля  лиха
Та  вона  живуча,як  струна  у  ноті.
Очі-дзеркало  душі...книга,твоїх  думок
У  них,побачиш  відзеркалення  неба.
Дає,зрозуміти  тебе  здалеку  на  крок
По  них,прочитаєш  ближнього  потреби.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847432
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2019
автор: Чайківчанка