З-під опіки родичів
Рвуться діти-зернята.
Круками голодними
Стріне їх життя.
Ще ніхто не знає з них,
Що чатує спереду,
Видаються кращими
Пруги* майбуття.
Безліч обпікається
Сотні зігнивають,
Скільки потім літеплом
Хукати комусь,
Підбирати хустками
Крапелини жалю,
Розвівати сяєвом
У душі пітьму.
Ляльками-матрьошками
Битими й ламкими
Робляться жадаючі
Ліпшого буття.
Веснами кінчаються
Непроглядні зими.
Лиш нема колишньому
Більше вороття.
*Пруг – обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847323
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.09.2019
автор: Оксана Дністран