На темному світлий ввижається сонцем.
На світлому темний – офір попелище.
Чи ти – мій світанок? Чи ти мене знищиш
В стрімкому вогненнім жадання потоці?
Шукала наосліп душевним торканням,
Тремтінням, паланням, звучанням у тиші –
Тут спокій здобуду! Тут спокій залишу.
Сльоза обпікає находжені рани.
Знайти! Не згубити! Заковує пристрасть
Переспіви іскор в росу, наче в темінь –
Стікає доземно зважніле червлене
Намолене щастя зірвати безсиллям
Купальське суцвіття. Огень видається
На світлому – темним, на темному – світлим.
Мить – спокій здобуду. Мить – спокій залишу.
Звучить у мінорі мелодія серця
Лунким мерехтінням роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847177
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2019
автор: Серафима Пант